Слайд 1. Термінальні шарнірні рухи нижньої щелепи Термінальний шарнірний рух — це обертання нижньої щелепи навколо термінальної шарнірної осі без значного переміщення виросткових головок уперед. Він відбувається в нижньому відділі скронево-нижньощелепного суглоба між виростком нижньої щелепи та суглобовим диском. Термінальна шарнірна вісь проходить через обидві виросткові головки і є уявною лінією, навколо якої здійснюється початкове відкривання рота. Вивчення цих рухів має велике значення для ортопедичної стоматології, аналізу оклюзії та діагностики патології СНЩС. Слайд 2. Діапазон і ширина відкривання рота Відкривання рота відбувається у дві фази. Спочатку спостерігається шарнірний рух, при якому виросткові головки обертаються разом із дисками. Після цього починається трансляція — комплекс «диск–головка» зміщується вперед і вниз по суглобовому горбку. Нормальна величина максимального відкривання рота у дорослої людини становить приблизно 40–60 мм між ріжучими краями верхніх і нижніх різців. Зменшення або збільшення цього показника може свідчити про функціональні порушення СНЩС. Слайд 3. Комплекс «диск–головка» та тракція суглобової капсули Суглобовий диск функціонально пов'язаний з виростковою головкою і разом з нею утворює комплекс «диск–головка».Під час відкривання рота цей комплекс спочатку обертається, а потім переміщується вперед по схилу суглобового горбка. Верхня головка латерального крилоподібного м'яза прикріплюється до диска та капсули суглоба і бере участь у їх стабілізації. Тракція суглобової капсули забезпечує її натягування під час рухів та запобігає защемленню між суглобовими поверхнями. У нормі диск залишається розташованим між виростком і скроневою кісткою та переміщується синхронно з головкою нижньої щелепи. Слайд 4. М'язи, задіяні в рухах нижньої щелепи Під час відкривання рота основну роль відіграють латеральні крилоподібні м'язи та надпід'язикові м'язи (двочеревцевий, щелепно-під'язиковий, підборідно-під'язиковий). Закривання рота забезпечують жувальний,скроневий та медіальний крилоподібний м'язи. Вони піднімають нижню щелепу та створюють необхідну силу для жування. Координована робота цих м'язів забезпечує плавність рухів нижньої щелепи та стабільність скронево-нижньощелепного суглоба. Слайд 5. Висування нижньої щелепи Висування нижньої щелепи (протрузія) — це рух нижньої щелепи вперед відносно верхньої. Він здійснюється переважно внаслідок двобічного скорочення латеральних крилоподібних м'язів. Під час протрузії комплекс «диск–головка» зміщується вперед по суглобовому горбку. Допоміжну роль виконують медіальні крилоподібні м'язи. У нормі нижня щелепа може висуватися вперед приблизно на 7–10 мм від положення центральної оклюзії Слайд 6. Нормальні показники рухливості СНЩС Для оцінки функціонального стану скронево-нижньощелепного суглоба використовують основні показники рухливості нижньої щелепи. Нормальне відкривання рота становить 40–60 мм,висування нижньої щелепи вперед — 7–10 мм, а бокові рухи (латеротрузія) — 8–12 мм.
Слайд 1. Термінальні шарнірні рухи нижньої щелепи
Термінальний шарнірний рух — це обертання нижньої щелепи навколо термінальної шарнірної осі без значного переміщення виросткових головок уперед. Він відбувається в нижньому відділі скронево-нижньощелепного суглоба між виростком нижньої щелепи та суглобовим диском.
Термінальна шарнірна вісь проходить через обидві виросткові головки і є уявною лінією, навколо якої здійснюється початкове відкривання рота. Вивчення цих рухів має велике значення для ортопедичної стоматології, аналізу оклюзії та діагностики патології СНЩС.
Слайд 2. Діапазон і ширина відкривання рота
Відкривання рота відбувається у дві фази. Спочатку спостерігається шарнірний рух, при якому виросткові головки обертаються разом із дисками. Після цього починається трансляція — комплекс «диск–головка» зміщується вперед і вниз по суглобовому горбку.
Нормальна величина максимального відкривання рота у дорослої людини становить приблизно 40–60 мм між ріжучими краями верхніх і нижніх різців. Зменшення або збільшення цього показника може свідчити про функціональні порушення СНЩС.
Слайд 3. Комплекс «диск–головка» та тракція суглобової капсули
Суглобовий диск функціонально пов'язаний з виростковою головкою і разом з нею утворює комплекс «диск–головка».Під час відкривання рота цей комплекс спочатку обертається, а потім переміщується вперед по схилу суглобового горбка.
Верхня головка латерального крилоподібного м'яза прикріплюється до диска та капсули суглоба і бере участь у їх стабілізації. Тракція суглобової капсули забезпечує її натягування під час рухів та запобігає защемленню між суглобовими поверхнями.
У нормі диск залишається розташованим між виростком і скроневою кісткою та переміщується синхронно з головкою нижньої щелепи.
Слайд 4. М'язи, задіяні в рухах нижньої щелепи
Під час відкривання рота основну роль відіграють латеральні крилоподібні м'язи та надпід'язикові м'язи (двочеревцевий, щелепно-під'язиковий, підборідно-під'язиковий).
Закривання рота забезпечують жувальний,скроневий та медіальний крилоподібний м'язи. Вони піднімають нижню щелепу та створюють необхідну силу для жування.
Координована робота цих м'язів забезпечує плавність рухів нижньої щелепи та стабільність скронево-нижньощелепного суглоба.
Слайд 5. Висування нижньої щелепи
Висування нижньої щелепи (протрузія) — це рух нижньої щелепи вперед відносно верхньої. Він здійснюється переважно внаслідок двобічного скорочення латеральних крилоподібних м'язів.
Під час протрузії комплекс «диск–головка» зміщується вперед по суглобовому горбку. Допоміжну роль виконують медіальні крилоподібні м'язи.
У нормі нижня щелепа може висуватися вперед приблизно на 7–10 мм від положення центральної оклюзії
Слайд 6. Нормальні показники рухливості СНЩС
Для оцінки функціонального стану скронево-нижньощелепного суглоба використовують основні показники рухливості нижньої щелепи.
Нормальне відкривання рота становить 40–60 мм,висування нижньої щелепи вперед — 7–10 мм, а бокові рухи (латеротрузія) — 8–12 мм.
Created using ChatSlide
Цей документ охоплює основи механіки початкового відкривання, включаючи термінологію, фази обертання та трансляції, а також орієнтацію. Далі розглядається стабілізація комплексу «диск-головка», де диск синхронно рухається з виростком, а капсула забезпечує захист. Останній розділ присвячений протрузії та функціональній оцінці, зокрема латеральним крилоподібним м'ясам та нормам для різних розмірів, що сигналізують про дисфункцію.