ВСТУП Досвід російсько-української війни (РУВ) докорінно змінив класичні підходи воєнного мистецтва, зокрема в порядку організації протиповітряної оборони та забезпечення живучості Угруповань військ (сил) — УВ(с). Одним із найбільш критичних чинників, що безпосередньо впливають на хід підготовки та проведення операцій (бойових дій), є масоване, системне та технологічно еволюціонуюче застосування сил і засобів повітряного нападу (СЗПН) з боку противника. У воєнній доктрині та практиці зс рф повітряний компонент традиційно розглядався як засіб вогневого ураження та ізоляції району бойових дій. Проте досвід РУВ змусив командування країни-агресора суттєво переглянути радянські та пострадянські шаблони, інтегрувавши у свої замисли масовані комбіновані ракетно-авіаційні та дронові удари. Для українського військового командування критично важливим є глибоке розуміння статутних положень противника, зокрема його керівних документів, а також реальних форм і методів дій. Мета реферату — на основі аналізу керівних документів зс рф, навчальних посібників з узагальненим досвідом війни та актуальних розвідувальних даних здійснити комплексний аналіз впливу повітряного нападу противника на підготовку та проведення операцій УВ(с).